Стосунки з аб’юзером

Матеріалів про аб’юзивні відносини, перверзні нарциси, токсичні партнери, зловживання владою за останні кілька років вийшло чимало. Але як і раніше, коли в соціальних мережах розкривається чергова історія про аб’юзивні відносини, у коментарі приходять люди, які задають те саме питання «чому ж ви не втекли від цієї цієї жахливої ​​людини?». Наш матеріал — спроба розповісти про те, як почувається жертва всередині таких відносин і «чому ж вона не йде».

Давайте одразу домовимося про термінологію. Вам, напевно, зустрічалися люди, які вас підводили, маніпулювали емоціями, знецінювали досягнення, оголошували бойкот, зривали плани своєю необов’язковістю. Епізодичні прояви “темної сторони” не називаються аб’юзом. У аб’юзивних відносин є кілька характерних рис: періодичність, циклічність, страх одного боку перед другим.

Цикл аб’юзу

Аб’юзивні відносини завжди (завжди!) розвиваються за одним і тим же сценарієм:

Ідеалізація. Аб’юзер підносить жертву на п’єдестал, ідеалізує її. Такому потоку любові складно протистояти, він збиває з пантелику, хоча в голові весь час крутиться питання «що з ним не так?» Аб’юзери надто швидко освідчуються і дуже стрімко зав’язують стосунки. Вони можуть запропонувати з’їхатися за місяць знайомства.

Наростання напруги. Жертва не може бути ідеальною, ідеалізація змінюється розчаруванням, а стресові ситуації (діти, труднощі у шлюбі, проблеми з роботою) змушують кривдника відчувати, що його ігнорують, кривдять чи дратують. У ньому накопичуються агресивні імпульси. Жертва у період може або намагатися пом’якшити насильство, або навпаки, спровокувати його.

Акт насильства. Аб’юзер відкрито виявляє насильство, ображаючи партнера, принижуючи психологічно, змінюючи, пропадаючи з дому без пояснення причин – варіантів маса. Зазвичай це супроводжується словами “ти мене довела”, “до тебе я був нормальною людиною”.

Примирення. Аб’юзер лякається, що партнер залишить його, і починається фаза «знищення зробленого»: у хід йдуть подарунки, клятви вірності, жартування, обіцянки змінитися, газлайтинг (заперечення того, що сталося).

Спокій або «медовий місяць». Цей період для жертви одночасно найважчий і найбажаніший. Саме в «медовий місяць» аб’юзер може погодитися на консультацію у психотерапевта, провести час з дитиною, допомогти у справах, запевняє жертву в тому, що «тільки завдяки тобі я змінююсь».

А далі – по колу (тільки вже без ідеалізації). З часом слова та вчинки стають менш щирими, цикл насильства скорочується, все починає відбуватися на великих швидкостях доти, доки жертва не втече від автора насильства, або ж він не перейде на наступну людину.

Як почувається людина всередині аб’юзивних відносин?

Психологічний аб’юз не завжди легко розпізнати. Складно повірити в те, що близька людина, з якою ти граєш відкрито і намагаєшся будувати щирі стосунки, виявляється патологічним брехуном, не схильним до співчуття, регулярно тебе підставляє і не враховує твої потреби.

Читайте також: 5 найчастіших пролем у стосунках, та способи їх вирішення

Ми звикли вірити, що насильство завжди має фізичний характер. Його видно, його можна зафіксувати та довести. Психологічне насильство підступне і відбувається непомітно та поступово. Спочатку жертва відмахується від жартівливих образ та недоречних коментарів, сама справляється з труднощами, шукає кривднику виправдання. До того ж, аб’юзер як ніхто інший вміє бомбардувати коханням. Жертва схильна вірити, що це є його справжнє «я». І коли маска починає «сповзати», жертва вважає, що сама винна в тому, що розсердила свого партнера.

Ознаки аб’юзивних відносин:

Неглект. Аб’юзер майже ніколи не піклується про вас (тільки в період примирення та спокою), не бере до уваги ваші потреби. Ви ніколи не можете розраховувати на нього та будувати хоч якісь плани. Наприклад, він може пообіцяти погуляти з дитиною, а потім спровокувати сварку, щоби цього не робити.

Контроль. Іноді аб’юзер патологічно ревнивий, іноді він відкрито засуджує ваших друзів та родичів, забороняє з ними бачитися.

Подвійні стандарти. Те, що дозволено аб’юзеру, ніколи не дозволено вам. Один у стосунках свідомо вільніший чи сильніший. Якщо ви фінансово залежні від партнера, він видає гроші тільки на найнеобхідніше, а собі не відмовляє ні в чому.

Погані колишні. Минули партнери аб’юзера, за його словами, як на підбір виявляються тупими, жадібними, неохайними. Ви починаєте почуватися обраною, рятівницею, яка розуміє партнера краще за всіх інших.

Страшна поведінка при агресії. Ви прагнете уникнути конфлікту, тому що знаєте, що на будь-яке заперечення на вас виллється купа бруду, мат, образи. Аб’юзери штовхають предмети, можуть вам загрожувати, заламати руки (нагадаємо, у цьому тексті ми не наголошуємо на фізичному насильстві).

Запобіглива поведінка жертви. Ви ніби погоджуєтеся зі своєю другорядною роллю, ваша основна функція – не дратувати партнера; ви контролюєте себе, підбираєте слова. Але фокус у тому, що не дратувати неможливо.

Відносини з умовами (психосадизм). “Я буду змушений спати з іншими, якщо ти не зможеш мене задовольнити” “Я погуляю з дитиною, якщо ти нарешті нормально заберешся”.

Знецінення. «Що не так з твоєю дитиною?» «Нічого собі в тебе стегна» Може подаватися під маскою захоплення: «З такими мізками ти могла б давно стати директором». Коли ви говорите чи робите щось «неправильно», вас карають чи бойкотують.

Емоційні гойдалки. Заохочення, що чергується з покаранням, такі стосунки схожі на наркотик. Організм переживає потрясіння на гормональному рівні: то зростає рівень кортизолу, то скаче дофамін, коли вас нарешті заохочують. Непередбачувані винагороди вивільняють більше дофаміну у мозку, ніж передбачувані.

Сварки по колу. Ви продовжуєте вести зі своїм партнером одні й самі сварки, які ходять по колу без реального переможця. Ви відчуваєте себе застряглою у стосунках, ніби не бачите виходу.

Багато злої іронії та пасивної-агресії. Ви не можете відкрито конфронтувати з кривдником, але лють від несправедливості нікуди не дівається – ви невдоволення жартами, сарказмом, ніколи не кажучи про проблему безпосередньо.

Втрата власної ідентичності. Намагаючись задобрити партнера, ви поступово забуваєте про власні потреби та захоплення. Весь ресурс іде підтримку відносин. Вони цілком поглинають весь ваш потенціал — це в певному сенсі нагадує вигоряння.

Хвороба. Гормональні «гірки» відбиваються на стан здоров’я. Мігрені, проблеми із травленням, погіршення імунітету – тіло не витримує такий стрес, здоров’я сипеться.

Чому ж із аб’юзивних відносин так складно вийти?

Аб’юз – це психологічний концтабір, душевне гестапо. Аб’юзивні відносини і справді порівнюють з фашистськими практиками та методами КДБ. Це називається Колесо Влади та Контролю. Суть у тому, що жертву принижують, виснажують, загрожують насильством, чергуючи це з непередбачуваними проявами прихильності.

Виникає дуже сильний емоційний зв’язок, майже біологічна залежність, заснована на непослідовності, чергуванні заохочення та покарання. Жертва залишається, бо готова терпіти все заради винагороди. У психотерапії це називається травматичною прихильністю. Агресор перетворюється на джерело найсильніших емоцій, і жертва мимоволі впадає у залежність від його схвалення, а втрата цих відносин починає сприйматися як катастрофа.

Якщо ж жертва таки вирішується піти, довгий час вона перебуває в апатії, тому що будь-які інші стосунки здаються жахливо нудними, тому що не викликають такого сильного емоційного сплеску.

Як бути?

Цікаво, що люди, які мали досвід аб’юзивних відносин, зазначають, що на початку відносин їм снилися дивні сни, що попереджають про небезпеку, вони відзначали дивні соматичні прояви, перебуваючи поряд з агресором. Тому головна порада — довіра до себе, власного тіла та інтуїції.

Те, що відбувається з людьми, які пережили аб’юз, є темою для окремої статті. Людині треба повертати почуття власної цінності, чутливість, смак до життя, вчитися помічати «нудних» людей. У терапії важливо підтримати таку людину і дати їй зрозуміти, що це не її вина; відстежити, яка травма призвела людину до аб’юзеру, чому йому так необхідне підтвердження власної цінності в чужих очах.

Ще одна проблема – невиявлена лють. Аб’юзер хочеться покарати, помститися йому, тому що просто забути і піти далі не виходить. Цю лють не можна ігнорувати, їй потрібно дати місце у терапевтичному просторі та зрозуміти, як з нею поводитися.