Розстановки по Хеллінгеру як метод психотерапії

Для когось системні розстановки є швидким способом вирішення особистісних проблем. Проте за відносно недовге існування цього методу він отримав багато критики із боку психологічного співтовариства. Розбираємось, чому

Що таке розстановки по Хеллінгеру

Системні або сімейні розстановки по Хеллінгеру – це ненауковий метод групової терапії. Він розроблений німецьким психотерапевтом Бертом Хеллінгером у 1980–90-х роках. На думку фахівців, які використовують розстановки, цей метод за один сеанс дозволяє вирішити глибокі особистісні проблеми людини і навіть позбавити фізичних недуг.

Найчастіше люди звертаються до такої терапії, коли їм не вдалося (чи вони не намагалися) вирішити проблеми іншими способами. Наприклад, жінка не може вибудувати довгострокові стосунки з чоловіком. Хоча у неї і навички спілкування розвинені, і на побачення ходить, і виглядає у своїй уяві чудово — а все не складається. Або у людини за медичними аналізами хороші показники здоров’я, хвороби не діагностовані, але ночами болить спина та сняться кошмари. Можливо, думає він, проблема у чомусь іншому?

За методом Хеллінгера, психологічні проблеми людини тісно пов’язані з проблемами у його сім’ї. Якщо встановити правильні відносини з усіма членами сім’ї, зокрема з померлими, можна знайти гармонію із собою. Під час сеансу той, що звернувся за допомогою, призначає з присутніх людей «заступників», які виконують ролі його близьких родичів. У певний момент ці люди ніби починають відчувати те саме, що й реальні члени сім’ї, яких вони заміняють. У людини з’являється можливість за допомогою психотерапевта, який проводить сеанс, поспілкуватися зі своїми родичами та «розставити» все на свої місця.

Наукових підтверджень у тому, що системні розстановки працюють, немає. Вчені вважають цей метод спірним, а деякі психотерапевти називають його «шаманським». Є й думки, що розстановки по Хеллингеру можуть нашкодити психіці людини.

Розбираємось, як працюють розстановки і який від них може бути ефект.

Як Хеллінгер придумав метод розстановок

Берт Хеллінгер народився у Німеччині 1925 року. З 10 років виховувався у католицькому інтернаті при монастирі. Він брав участь у Другій світовій війні, в 1945 був узятий у полон на Західному фронті, через рік втік з табору і повернувся на батьківщину. Потім він став священиком і вступив до Вюрцбурзького університету, де вивчав філософію та теологію. Протягом 16 років Хеллінгер служив місіонером католицького ордену в Південній Африці та навчав у школі місцевих дітей. У 1970-х роках він переїхав до Відня, де пройшов курс у Віденській асоціації психоаналізу.

У основі методу розстановок лежить концепція морфогенетичного поля. Її висунув радянський біолог Олександр Гурвіч на початку ХХ століття. Розвивали концепцію низка вчених, у тому числі новий напрямок їй надав британський біохімік і парапсихолог Руперт Шелдрейк. Згідно з його ідеями, кожна клітина людського організму має своє поле, яке містить дані про весь організм у цілому. Водночас ці поля клітин утворюють загальне морфогенетичне поле організму. Наукове співтовариство не прийняло ідеї Шелдріка і активно критикувало їх.

Спираючись на ці дані, Берт Хеллінгер зробив висновок, що сім’я має своє єдине морфогенетичне поле. У ньому міститься інформація про всю сім’ю та несвідомо нею володіє кожен її член. Цю інформацію – форми взаємовідносин між родичами – Хеллінгер розглядав як сімейну систему. На його думку, сімейна система впливає на життя людини і підпорядковується трьом законам:

• Однакове право. Закон свідчить, що у сім’ї є однакова декларація про належність. Щойно одному з членів сім’ї відмовляють у праві на належність (наприклад, через те, що він завинив перед кимось), порядок порушується.
• Порядок старшинства. Він вимагає, щоб кожен зайняв у своїй сім’ї певне місце, яке належить тільки йому. Цей порядок старшинства є ієрархічним — батьки стоять вище за дітей. Таким чином, вихованням та навчанням у сім’ї повинні займатися батьки (а не навпаки). Порушенням закону є зарозумілість дітей, їхня маніпуляція батьками.
• Баланс. Цей закон, за вченням Хеллінгера, прописаний у питаннях «брати та давати». Коли один член сім’ї бере щось у іншого, він має віддати йому щось рівноцінне.

На думку Берта Хеллінгера, через порушення цих законів втрачається рівновага в сім’ї, а отже, погіршується стан кожного її члена. Звідси головна ідея методу системних розстановок — проблеми у житті людини пов’язані не з ъъ особистим життєвим досвідом, а з загальним досвідом її сім’ї.

Як відбувається сеанс розстановок по Хеллінгеру

У сеансі розстановок бере участь клієнт, який має конкретну проблему (панічні атаки, сварки з партнером, постійне почуття провини тощо), розстановник та група незнайомих клієнту людей. Клієнт ділиться своєю історією та призначає людей — «заступників», які виконуватимуть ролі його родичів і представлятимуть психологічні стани, наприклад паніку, страх. Під час сеансу клієнт за допомогою розстановника взаємодіє з людьми та фізично розставляє їх у просторі так, щоб відновити порядок своєї сімейної системи. Зазвичай сеанси розстановки проходять дуже емоційно для клієнта.

За запитом «розстановки» у пошукових системах та Instagram видаються десятки пропозицій від психотерапевтів, які пропонують послуги такі послуги. Більшість із них пропонують приблизно саме варіант з живими людьми. Але деяких випадках на розстановках як “заступники” використовуються дерев’яні або пластикові фігурки.

Чи працюють розстановки по Хеллінгеру

Більшість експертів – викладачів психологічних дисциплін у профільних вишах – відмовилися коментувати ефективність розстановок. Експерти послалися на те, що метод не має нічого спільного з наукою і «ніхто всерйоз не займається його вивченням, як і ворожками». Деякі практикуючі психологи також відповіли, що не використовують у своїй практиці розстановки по Хеллінгеру.

Відгуки від людей, які відвідали сеанс розстановок зовсім різні. Дехто пише, що розстановки за короткий час дійсно допомогли їм вирішити серйозні особистісні проблеми. Деякі, проте, пишуть, що цей метод їм не допоміг, а після сеансу відчувалася розбитість, слабкість, нудота, втрата енергії.

«Мені здається, що розстановки Хеллінгера працюють. Для багатьох клієнтів це свій спосіб розібратися з проблемами. Це певною мірою проективний метод і кожен клієнт таки бачить щось своє, щось важливе в розстановці» – один з відгуків від психотерапевта.

За що критикують розстановки Хеллінгера

Це ненауковий метод

Все, що пов’язано із психологічною допомогою людям, ділиться на дві сфери: професійна допомога психологів, психотерапевтів та емпіричні практики. Розстановки по Хеллінгеру відносяться до другої. Ненаукові практики є небезпечними тим, що до них не застосовуються професійні вимоги. Розстановки не спираються на жодну з теорій і на жодний із законів, які є в галузі наукового пізнання. Відповідно, не можна оцінити їх ефективність, обґрунтованість застосування методу у конкретному випадку. Це практики поза науковим полем, а отже, вони ніким не контролюються і здійснюються за правилами, які формулюють самі розстановники.

Відповідальність переноситься з клієнта на сім’ю

Ряд психологів заперечують розстановки по Хеллінгеру, тому що, на їхню думку, в рамках цього методу відповідальність клієнта не лежить на ньому самому, а поширюється на всю сім’ю клієнта, можливо, навіть на весь рід. Деякі розстановники розглядають кілька поколінь клієнта. І тут начебто немає важливого елемента — присвоєння відповідальності за своє життя.

Диктаторський підхід

Сама назва методу «розстановки по Хеллінгероу» говорить про те, що там є жорстка ієрархія — все робиться на зразок, який створив Берт Хеллінгер. Розстановлювачі, які вважають себе послідовниками Хеллінгера, начебто знають усе, що відбувається в житті у клієнта, і знають, який висновок потрібно з цього зробити клієнту. Виходить така система диктатури – під час сеансу ви робите те й мислите так, як вирішує розстановник. Це як у секті — є один, хто узурпує право на правду.

Чим небезпечні розстановки

Розстановки по Хеллінгеру можуть не тільки не вирішити особистісні проблеми людини, а й нашкодити їй, вважають деякі експерти. На їхню думку цей підхід є небезпечним для людей з нестабільною, травмованою психікою, для тих, хто перебуває у розпачі. Такі люди справді потребують того, хто скаже: «Я можу допомогти». І така людина не розбиратиметься, хто, як і на якій підставі йому допомагатиме — вона може легко стати жертвою будь-яких шахрайств.

Небезпека цього методу полягає в тому, що під час сеансу клієнт повністю підпорядковується розстановнику», — каже вона. На її думку, у вирішенні особистісних проблем варто використати перевірені методи психотерапевтичної роботи – психоаналіз, гештальт-терапію, когнітивно-поведінкову терапію. Ці методи також працюють із запитом на проблеми у відносинах у сім’ї та звертаються до минулого клієнта.

Іншої думки дотримуються інші експерти. За їх словами, погіршити своє життя і зробити помилкові висновки людина може звертатися і до більш традиційних підходів, що схвалюються в психологічній спільноті. Все дуже сильно залежить від самої людини, наскільки вона готова змінюватись і чути, що каже фахівець. Важко уявити, що через одну розстановку життя клієнта погіршиться настільки, що існувати далі стане неможливо. Навряд чи. Розстановка — це не телепатичний, магічний сеанс, який перекроює людину та її життя за один раз, кажуть вони.

При цьому, при виборі сеансу розстановки потрібно уважно ставитися до самого розстановника — перевіряти, де він навчався, які практики у нього є. Важливо, щоб на сеансі розстановки дотримувалася техніка безпеки та екологічність. Якщо на розстановці клієнт сильно виявляє почуття, його плач переростає в істерику, тоді розстановник повинен припинити сеанс. Інакше такий сеанс дійсно може травмувати психіку людини.