5 найчастіших пролем у стосунках та способи їх вирішення

Лев Толстой писав, що всі щасливі сім’ї схожі друг на друга, а кожна нещаслива сім’я нещасна по-своєму. Насправді проблеми у відносинах досить універсальні. Ми обрали найпоширеніші з них – і розповіли, як їх можна вирішити за допомогою психотерапії.

«Я постійно обираю партнерів, які мені не підходять»

Наприклад, чоловік щоразу зустрічається з емоційно недоступними жінками, хоча шукає тепла та турботи. Або ж дівчина із запитом про надійного, дорослого партнера, обирає інфантильного “маминого пиріжечка”. Причому спочатку може здаватися, що цього разу все точно буде по-іншому. Але минає час, двоє знайомляться ближче, і виявляється, що новий партнер такий самий, як минулі.

Справа в тому, що всі ми схильні несвідомо відтворювати відносини зі значними дорослими (найчастіше батьками) з нашого дитинства. Ми вибираємо партнерів, які на них дуже схожі, у спробі «переграти» ці стосунки: отримати нарешті любов від холодної матері або захист від батька, якого ніколи не було поруч. Таким чином, ми опиняємось заручниками прихованої надії, що одного разу цей сценарій нарешті переграється і дитяча історія отримає благополучний фінал.

Терапія допомагає усвідомити цей сценарій, відгорювати нездійснену надію і звільнити місце для чогось нового. У тому числі партнера, якому більше не потрібно бути схожим на дорослого з минулого.

“Я весь час боюся, що партнер мене покине”

Якщо це переживання є постійним і сильним, при цьому для нього немає явних причин, йдеться про невротичний страх. Саме собою почуття страху покликане захищати нас від небезпеки. Але за невротичним страхом жодної небезпеки немає. Точніше вона є, але не у зовнішньому, а у внутрішньому світі. Це пам’ять про те, що колись схоже вже відбувалося і було дуже боляче – якась історія, в якій хтось важливий кинув: вибрав іншого, пішов, помер. Людина може не лише не пов’язувати нинішні стосунки з минулими, а й взагалі не пам’ятати ту першу історію. Але сильна тривожність, підозрілість, очікування зради — це сигнал про те, що близькість сприймається як потенційна небезпека.

Читайте також: Яка різниця між психологом, психотерапевтом і психіатром?

Когнітивно-поведінкові напрями терапії можуть запропонувати свідомішу роботу зі сприйняттям відносин, яке спотворене постійним побоюванням. А психодинамічні методи допоможуть знайти першопричину страху, доторкнутися до своїх почуттів та прожити їх – саме тоді вони втрачають владу над сьогоденням.

«Кохання закінчилося, у нас суцільно критика і причіпки»

Ми виховані на казках, які обриваються на розпливчастому «жили вони довго та щасливо». Адже в цій точці стосунки лише починаються. У нашій культурі під любов’ю часто розуміють романтичну стадію відносин: яскравий потяг, бажання бути весь час разом, захоплення іншою людиною. Однак згодом ейфорія проходить. Двоє починають ближче впізнавати один одного, і замість ідеального партнера все більше видно реальну людину. Виявляється, інший не у всьому зі мною згоден і не створений спеціально для мене: його цінності, думки, звички, поведінка можуть серйозно відрізнятися. Крім того, якщо пара починає жити разом, їм доводиться організовувати спільний побут, а значить серйозно тестувати кордони один одного.

Дорога до справжньої глибокої близькості у відносинах завжди лежить через кризи. Важливо пам’ятати, що криза – це не кінець кохання, а можливість змін. А конфлікт може бути не причиною для розриву, а приводом для трансформації та виходу на новий рівень у відносинах. Терапія допоможе розібратися, чи правда є непереборні перешкоди, або пара проходить важку стадію розчарування у власних уявленнях про партнера і відносини, завдяки якій, однак, двоє зможуть знайти спосіб спочатку подбати про власні потреби, а потім навчитися чути іншу людину.

“Я швидко закохуюся, але втрачаю інтерес, як тільки мені відповідають взаємністю”

Так буває, коли людина шукає близькості, але не може її прийняти. Можливо, це результат дитячого досвіду, в якому на дорослих не можна було покластися. Близькі стосунки несвідомо сприймаються як щось непередбачуване та нестабільне. Можливо також, що людина виросла з упевненістю, що вона не варта любові. При цьому потреба у прийнятті, турботі та підтримці нікуди не подінеться. Людина опиняється у владі внутрішнього конфлікту, який змушує її спочатку шукати близькості, а коли вона стає можливою, відкидати її: мене не можна любити, а якщо ти таки покохав, то з тобою щось не так. Проблема в такій ситуації полягає ще й у тому, що сама людина часто не в контакті зі своїми переживаннями. Там, де є пригнічені сильні почуття, на поверхні відчувається лише зміна азарту та нудьги. Робота з терапевтом може допомогти поступово і дбайливо дійти і розплутати клубок витіснених переживань.

«Мені важко відмовити і я завжди поступаюсь, щоб уникнути конфлікту»

У такому разі відносини перетворюються на небезпечну територію, а партнер – на ворога, від якого треба рятуватися. Коли людина відмовляє собі у праві на “ні”, швидше за все, у неї не було можливості дослідити власні межі та отримати шанобливе ставлення до них з боку інших.

Читайте також: Як подолати прокрастинацію?

Хороша новина полягає у тому, що це не вирок. Ніколи не пізно дізнаватися про власні межі, вчитися повідомляти про них іншим і, при необхідності, захищати. Не дуже хороша новина – для цього мало одного лише усвідомлення: знадобиться досвід та позитивне підкріплення. До речі, саме це можна отримати в кабінеті психолога: вчитися говорити про свої потреби у безпечній обстановці, де у відповідь ніхто не тисне почуттям провини і вимагатиме бути добрим для іншого.

Ще одна річ, з якою може допомогти психолог, – це ставлення до конфліктів та вміння їх проживати. Ми звикли думати, що конфлікт – це обов’язково щось погане, і у «правильних» стосунках йому немає місця. Але різні думки та бажання у парі – це абсолютно нормальне явище. Варто вчитися говорити про це з партнером та чути його у відповідь.